Про потреби
Соня пише, що нині день боротьби за права інвалідів. Може політкоректно було б називати їх людьми з особливими потребами, але особливі потреби не конче можуть виникнути через травму чи хворобу.
При думці про особливі потреби першими на згадку спадають матері з маленькими дітьми, матері з слінгами та колясками, котрі чи то намагаються не випадати з громади, чи то банально дістаються в лікарню на плановий огляд.
Трамваї-тролейбуси курсують не всюди. З коляскою в "Богдан"? Смієтесь. А великі низькопідлоговові автобуси , котрих начебто має тільки більшати на вулицях, повільно,але впевнено з цих самих вулиць зникають. Не вигідно. В сенсі, перевізникам не вигідно. Пошук компромісу? Вигода (сиріч зручність) пасажирів? Нє, не чули. Побавтесь в гру "шпроти в банці" - заодно потренуєте різні групи м’язів та познайомитесь з новими людьми. Але. З коляскою грати в це неможливо.
Все ж уявімо,що ви якимсь дивом вибрались на інший край міста. Переповити, погодувати маля? Обладнаних місць для цього нема, а робити це казна-де означає мучити і себе, і дитину, і навколишніх.
Я вже мовчу про кількість ям на тротуарах, з яких витягти коляску самотужки буває ой як непросто. Я вже мовчу про тих, хто не може ходити сам.
Ліна Сват
Всі статті автора
