Негидке каченя
А. довго розказує мені про свої труднощі. Я чесно намагаюсь вникнути, розпитую, розуміюче киваю. Зрештою, він непомітно для себе починає розказувати плани рішень (я тільки уточнюю і розуміюче киваю). Усміхаюсь: ти чув коли-небудь про метод качечки? Ні? А він працює.
Б. телефонує мені, намагається сформулювати питання. Довго намагається. Зрештою видає: я уже зрозумів, дякую.
Я телефоную до В., безпредметно поплакатись. Вона вмовляє викласти всю ситуацію без імен та подробиць, одночасно штовхаючи мене на знайому територію іксів та ігреків, змушуючи виговоритись і поглянути на цю історію "збоку". До кінця мого монологу ми уже обоє знаємо, що я зроблю.
Г розказує про метод каченяти Ґ. Вона тішиться: я в такі моменти до сестри йду.
"Любов — сцена для егоїзму", казала колись Таня Малярчук.
В ідеалі, добре б мати глядача, але на крайній раз зійде й ґумове каченя на столі. Якщо з близькими людьми не складається, а польоту думки, щоб говорити з іграшками бракує (головне, щоб цього польоту не вистачило на те, що каченя відповідає;-)), починається пошук співрозмовника в дальшому оточенні. Ідеальний варіант - випадкові знайомі, супутники в автобусах і потягах, люди, котрих ви бачите в перший і останній раз. Буває не встигне електричка рушити з місця, а ви уже готові намалювати родинне дерево милої пані в сусідньому ряду, при тому, що розмовляє вона не з вами.
А ще - неофіти. Прихильники малопопулярних конфесій, а часом попросту сект - їх завжди тягне поговорити про релігію. Кажуть, найчастіше в сектах опиняються самотні та невлаштовані: тільки там їх вислуховують.
Кожен іноді потребує каченяти, котрому можна розказати про свої проблеми. Не кожен готовий побути каченям.
Ліна Сват
Всі статті автора
