Хтось із відомих сказав, що журналіст – це людина, яка має талант щодня заповнювати порожнечу. А я вважаю, що сюди варто додати ще «надцять» талантів, які необхідні справжньому журналісту. Насамперед , напевно, бути хорошим психологом та актором. Звичайно, не один раз доведеться побувати в ролі судді, інколи – адвоката. Адже журналістика – це професія, яка поєднує у собі риси багатьох професій.
Нас, представників однієї з найнепередбачуваніших, найрізноманітніших, найцікавіших, але водночас найскладніших і найвідповідальніших професій, – журналістів, – називають по–різному, а про роль у сучасному суспільстві написано не одну книгу. Я не маю на меті переказувати розділи підручників відомих журналістикознавців (багато з них – лише теоретики), просто хочу поділитися деякими роздумами з нагоди сьогоднішнього свята – Дня журналіста.
Не знаю, можу вважати себе вважати «повноцінним» журналістом чи ні, адже отримання диплому, який би це підтверджував, ще попереду. Але мені вже випала нагода спробувати журналістського хліба. Можливо, не повністю «посмакувати», але відкусити шматок…
Зізнаюся, я навіть ніколи не задумувалася, що було б, якби я не обрала цю професію. Те, ким я хотіла стати, я знала ще у 8 класі. А мрії збуваються! Звичайно, тоді я навіть ніколи не думала про другий бік медалі, про те, що журналістика – це не тільки творча захоплююча професія, а й щоденна нелегка робота.
У мене часто виникає думка, що у свідомості багатьох уявлення про роботу журналістів досить викривлені і навіть спотворені. «Та то добре їм, тільки перед камерою посидіти! Ото робота!» І що тут кому докажеш? Дехто вважає, це «раз плюнути», а насправді – це години, а то й дні пошуків інформації, підготовка її до випуску чи публікації.
Та, напевно, ніколи не забуду одну з «найефектніших» характеристик своєї професії : «Та то «собача» робота! З мікрофоном , як собака, за ногами бігати!»
Не знаю, яким буде мій шлях у журналістиці, але так хочеться, щоб ота закоханість у професію не минала, не перетворювалася у звичку, щоб робота приносила таке ж задоволення постійно, і кожне інтерв’ю було, як перше…
Роздумами про журналістське життя ділилася Світлана Чихарівська.
Якщо ви помітили помилку, будь ласка, виділіть неправильний текст та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо, що робите нас кращими.
Будь ласка, не пишіть повідомлення, що містять образливі і нецензурні вислови, заклики до міжрелігійної, міжнаціональної та міжрасової ворожнечі. Такі коментарі будуть видалені.
Просеко та шампанське — два популярних види ігристих вин, які часто асоціюються зі святковими подіями та особливими випадками. Мають спільні характеристики, які роблять їх досить схожими, але водночас різними. Кожен напій може похвалитися власними особливостями.
З нагоди відзначення 210-ї річниці з дня народження Тараса Шевченка та з метою поповнення бібліотечних фондів, формування книжкових поличок в укриттях та наповнити книжкові полиці в Херсонській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара.
Мати можливість планувати далі, аніж на наступні декілька місяців – це велика розкіш для середньостатистичного українця, який перебуває в режимі виживання, боротьби та невизначеності. Але є багато соціальних сфер, які під впливом війни починають змінюватися вже сьогодні. І чи будемо ми готові до нових реалій, коли ці зміни заведуть нас у глухий кут і вимагатимуть термінових реформ? Наприклад, яким ви бачите майбутнє української освіти, яка напряму залежить від народжуваності дітей? В 2000-х роках ми досягли відносної стабільності у своєму економічному та політичному розвитку. Саме завдяки цьому внормувалося і питання народжуваності. З ростом рівня життя зросла і народжуваність, яка в 2012 році досягла позначки в 520 тисяч немовлят.
Одна із основних причин - бажання радикалізувати настрої російського й частини українського суспільства, спровокувати готовність до різноманітних насильницьких дій.
На перехресті «Берегиня-Об’їзна» аварія. Корок вже від кільця на Петриків і буде більший. На місці є кілька швидких.